Блог Віктора Коваленка

Фото з сайту bbc.ua

Папа Римський Бенедикт XVI виголосив це традиційне різдвяне звернення під час святкових богослужінь перед десятками тисяч людей на площі Святого Петра у Ватикані. Це вже 7-ме Різдво, яке 84-річний понтифік зустрів в ранзі глави Католицької Церкви.  

Дорогі брати і сестри в Римі та по всьому світу! Христос народився! Слава Богу Всевишньому і мир Землі, чоловікам та жінкам, яких Він любить. Нехай всі люди почують відгомін звістки з Вифлеєму, яку Католицька Церква повторює на кожному континенті для кожної нації, мови та культури. Син Діви Марії народився для кожного; Він є Спасителем всіх.

Ось як вітали Ісуса в стародавньому літургійному антифоні: «O, Еммануїл, наш цар і любові даруватель, надія і спасіння людей: прийди спасти нас, о Господь наш Бог». Veni ad salvandum nos! Прийди і спаси нас! Це крик чоловіків і жінок будь-яких часів, які відчувають, що самі не в змозі подолати труднощі та небезпеки. Їм треба віддати свої руки в більшу та сильнішу руку, яка спустилася до них із небес. Дорогі брати і сестри, цією рукою є Ісус, народжений у Вифлеємі від Діви Марії. Він є рукою, якою Бог поширив себе в людство, щоб визволити нас із трясовини гріха та поставити на міцний, безпечний грунт своєї Правди і своєї Любові.

Ось значення імені цієї Дитини, імені, яке за волею Бога, Марія та Йосип дали йому: його назвали Ісусом, що значить «Спаситель». Він був посланий Богом-Отцем, щоб попри все спасти нас від диявола, який глибоко вкорінився в людині та в історії: диявол відлучення від Бога, гордовита передумова бути самодостатнім, намагаючись суперничати з Богом і посісти Його місце, визначати, що є добро і зло, бути володарем життя і смерті. Це велике зло, великий гріх, від якого ми людські створіння не здатні спасти себе допоки не покладемося на Божу допомогу, допоки не вигукнемо Йому: «Veni ad salvandum nos! – Прийди і спаси нас!».

Один лише факт, що ми так звертаємося до небес вже робить нас правильними; це робить нас щирими із собою: ми фактично є ті, хто взивали до Бога і спаслися. Бог є Спаситель; а ми є тими, хто в небезпеці. Він є лікарем; а ми – недосконалі. Зрозуміти це означає зробити перший крок до спасіння, в напрямку виходу з лабіринту, де ми замкнені нашою гордістю. Щоб підняти наші очі до небес, простягнути руки та покликати про допомогу – в цьому є наш сенс до порятунку, розуміючи, що там є Хтось, хто чує і може прийти нам на допомогу.

Ісус Христос є свідченням, що Бог почув нашу молитву. І не тільки це! Божа любов до нас настільки сильна, що Він не може перебувати осторонь; Він виходить із свого єства, щоб увійти всередину нас та повністю наповнити нашу людську подобу. Відповідь на нашу молитву, яку Бог дав в Ісусі, безкінечно перевершує наші сподівання, досягаючи співпричастності, яка не може бути лише людською, але святою. Тільки Бог, який є Любов, і Любов, яка є Богом, здатні вирішити спасти нас у свій спосіб, який напевно ж є і найдовшим, і найкоротшим шляхом, який поважає правду про Нього та нас: шлях покори, діалогу та співпраці.

Дорогі брати і сестри в Римі та по всьому світу, в це Різдво 2011 давайте повернемося обличчям до Дитини Вифлеєму, Сина Діви Марії й скажемо: «Прийди спасти нас!» Давайте повторювати ці слова в духовній єдності з багатьма людьми, із тими хто, зокрема, переживає складні ситуації; давайте скажемо замість тих, хто не має голосу.

Спільно давайте попросимо Божої допомоги для людей в регіоні Африканського Рогу, які страждають від голоду та браку їжі, які обтяжені нині постійним станом відсутності безпеки. Нехай міжнародна спільнота не припиняє надавати допомогу багатьом переселенцям із цього регіону, чия гідність опинилася під жорстким випробуванням.

Нехай Господь подарує комфорт людям в Південно-східній Азії, зокрема, в Таїланді та на Філіппінах, які все ще переживають серйозні труднощі в результаті недавніх повеней.

Нехай Господь прийде на допомогу нашому світу, який потерпає від так багато конфліктів, який навіть зараз проливає на землі кров. Нехай Цар Миру подарує спокій і стабільність тим землям, які Він обрав для себе, шоб прийти в світ та сприятиме відновленню діалогу між ізраїльтянами та палестицями. Нехай Він покладе край насильству в Сирії, де вже пролито так багато крові. Нехай Він привнесе повне примирення та стабільність в Ірак та Афганістан. Нехай Він подарує відновлення законності для всіх елементів суспільства в країнах Північної Африки та Близького Сходу, які намагаються йти вперед до спільного блага.

Нехай Різдво Спасителя освятить ініціативи діалогу та співпраці в М’янмі, ці прагнення до спільних рішень. Нехай Рідзво Спасителя освятить політичну стабільність в країнах регіону великих озер в Африці, та сприятиме людям Південного Судану в їхньому прагненні забезпечити права для всіх громадян.

Дорогі брати і сестри, давайте знову поглянемо на хлів Вифлеєму. На Дитя, яке ми розглядаємо, як нашого Спасителя! Він приніс в світ універсальне послання примирення і спокою. Давайте відкриємо Йому наші серця; давайте приймемо Його в наші життя. І ще раз давайте скажемо Йому із радістю та довірою: “Veni ad salvandum nos!” (Прийди і спаси нас!)

Продовжуючи поповнювати скарбничку української думки досі не перекладеними найважливішими політичними текстами, які змінили світ, завершив працювати над першою інавгураційною промовою Президента США Вільяма Джефферсона Клінтона. Читайте.

Білл Клінтон

Перша інавгураційна промова 
Середа, 21 січня 1993 р.

Мої дорогі співвітчизники,

Сьогодні ми святкуємо містичне американське відродження. Ця церемонія проводиться посеред зими. Але словами, які ми промовляємо, та обличчями, якими звертаємося до світу, ми несемо весну. Весняне преображення найстарішої в світі демократії дає нам бачення і відвагу, щоб заново створити Америку.

Коли наші батьки-засновники сміливо задекларували на весь світ незалежість Америки та наші цілі перед Всевишнім, вони знали, що Америці доведеться змінюватися, аби витримувати випробування часом. Не зміни заради змін, а зміни задля збереження американських ідеалів – життя, свободи та прагнення до щастя. Отже ми крокуємо до музики наших часів і наша місія безкінечна.

Кожне покоління американців має визначати для себе, що таке бути американцем.

Від імені нашої нації я вшановую свого попередника Президента Буша за його півстолітнє служіння Америці.

І я вдячний мільйонам чоловіків і жінок, які своєю стійкістю та жертовністю подолали Велику Депресію, фашизм і комунізм.

Сьогодні покоління, що зросло в тіні Холодної війни, бере на себе відповідальність за світ, який обігрітий сяйвом свободи, але якому все ще загрожують древні ненависті та нові виразки. Ми, які зростали в неперевершеному добробуті, успадковуємо економіку, яка хоч і залишається наймогутнішою в світі, проте ослаблена діловими поразками, стагнуючими зарплатами, зростаючою нерівністю та глибоким розшаруванням між нашими людьми.

Коли Джордж Вашингтон вперше приймав президентську присягу – як щойно присягав і я – новина про це розповсюджувалася по землях зі швидкістю коня, а через океан зі швидкістю корабля. Тепер зображення та звук цієї церемонії миттєво доносяться до мільярдів людей по всьому світу. Зв’язок і комерція вже глобальні; інвестиції – мобільні; технології майже магічні; та устремління до кращого життя зараз вселенські. Ми заробляємо собі на життя в мирній конкуренції з людьми, що живуть по всій Землі. Грунтовні та потужні сили сколихують та змінюють наш світ, і головне питання наших часів – чи здатні ми змінити нашого друга, але не ворога?

Цей новий світ вже увійшов до життів мільйонів американців, які здатні конкурувати та вигравати конкуренцію. Але допоки більшість людей працюють більше за меншу винагороду; допоки дехто не може працювати взагалі; допоки вартість медичного обслуговування руйнує сім’ї та загрожує банкрутством багатьом нашим підприємствам – великим і малим; допоки примара криміналу краде свободу в законослухняних громадян; і допоки мільйони дітей в бідності навіть не можуть уявити собі те життя, до якого ми їх закликаємо — ми ще не змінили свого друга.

Ми свідомі того, що доведеться дивитися в очі тяжкій правді та вдаватися до серйозних кроків. Ми досі цього не робили. Натомість, ми пливли за течією і таке плавання роз’їло наші ресурси, надломило нашу економіку та похитнуло нашу впевненість.

Отже маємо грізні виклики, як і сильні сторони. Колись американці були непосидючими, у вічному пошуку, людьми з надією. Сьогодні нам слід додати нашій справі те бачення і те бажання, які мали наші попередники. Починаючи з нашої революції, Громадянської війни і закінчуючи Великою депресією та рухом за громадянські права, наші люди завжди знаходили в собі рішучість будувати із цих криз стовпи нашої історії.

Томас Джефферсон вірив, що для збереження головних засад нашої нації нам знадобиться докорінно змінюватися час від часу. Отже, мої дорогі співвітчизники, настав і наш час. Давайте його використаємо!

Наша демократія повинна бути не лише предметом заздрощів для всього світу, але і двигуном нашого власного оновлення. Все, що є не так в Америці, може бути виправлене тим, що є в Америці правильним. І тому сьогодні ми завершуємо еру глухих кутів та дрейфування — починається новий сезон американського оновлення.

Щоб оновити Америку, ми маємо бути відважними.

Ми повинні зробити те, що до нас не робило жодне покоління. Нам слід більше інвестувати в наших людей, в їхні робочі місця, в їхнє майбутнє, і водночас скорочувати наш значний борг. І так само ми маємо діяти в світі, в якому ми мусимо конкурувати за кожну можливість.

Це буде нелегко; це вимагає пожертви. Але це можливо, і можливо у чесний спосіб, жертвуючи не заради пожертви, як такої, а задля нас самих. Ми маємо накреслити для нашої нації шлях, так само, як сім’я накреслює шлях для своїх дітей.

Наші отці-засновники оцінювали себе в світлі нащадків. Ми можемо оцінювати себе не менше. Кожен, хто колись дивився в дитячі очі, які засинають, знає, що таке потомство. Потомство, це прийдешній світ — світ, для якого ми зберігаємо свої ідеали, від якого ми успадкували нашу планету і якому ми передамо святу відповідальність.

Ми повинні робити те, що Америка добре вміє: надавати можливість всім та вимагати від всіх бути відповідальними. Настав час облишити шкідливу звичку очікувати щось за нічого, від нашого уряду чи від кожного з нас. Давайте всі візьмемо більше відповідальності не тільки за себе та наші сім’ї, але і за наші громади та нашу країну.

Щоб оновити Америку, ми повинні оживити нашу демократію.

Ця прекрасна столиця, як кожна столиця від початку цивілізації, часто стає місцем інтриг та розрахунків. Впливові люди маневрують заради посад та безкінечно переживають з приводу того, хто прийшов до влади, а хто відставлений, кого підвишили, а кого понизили, забуваючи про тих людей, чиї мозолі та довіра прислали нас сюди та платять за нас.

Американці заслуговують кращого, і сьогодні в цьому місті зібралися люди, які прагнуть зробити краще. І тому я кажу тут до всіх нас – давайте зважимося реформувати нашу політику, щоб влада та привілеї більше не заглушали голос людини. Давайте відставимо в бік особисту перевагу, щоб почати відчувати біль та бачити надію Америки. Давайте зважимося зробити наш уряд місцем, яке Франклін Рузвельт називав «сміливим завзятим експериментом», урядом нашого завтра, а не нашого вчора. Давайте повернемо цю столицю людям, яким вона по праву належить.

Щоб оновити Америку, ми повинні дати відповідь на виклики як із-за меж, так і вдома. Більше нема поділу на те, що закордонне і те, що внутрішнє — світова економіка, світове довкілля, світова криза СНІДу, світова гонка озброєнь — вони впливають на всіх нас. Сьогодні, коли відходить старий світовий порядок, новий світ стає більш вільним, але менш стабільним. Колапс комунізму оголив стару ворожнечу та нові загрози. Ясна річ, Америка повинна продовжувати очолювати світ, що ми і так багато робимо.

Поки Америка перебудовується всередині, ми не будемо ховатися від викликів, упускати шанси скористатися з можливостей цього нового світу. Спільно з нашими друзями і союзниками ми будемо працювати над формулюванням змін, щоб вони не поглинули нас. Коли наші питомі інтереси опиняться під загрозою або буде кинуто виклик волі та сумлінню міжнародної спільноти, ми будемо діяти — мирною дипломатією там, де можливо, і силою, коли знадобиться. Доблесні американці служать нашій нації сьогодні в Перській затоці, в Сомалі та в інших місцях – це свідчення наших намірів.

Проте наша найголовніша потуга – це сила наших ідей, які все ще є новими на багатьох землях. Ми бачимо, як їх сприймають по світу – і ми тішимося. Наші надії, наші серця, наші руки з тими на кожному континенті, хто розбудовує демократію та свободу. Їхня справа – це справа Америки.

Американський народ спричинив зміни, які ми вітаємо сьогодні. Ви приєднали свої голоси до хору, який не фальшивить. Ви віддали свій голос для історії. Ви змінили обличчя Конгресу, президенства і цілого політичного процесу. Так, ви, мої дорогі співвітчизники викликали весну. І зараз нам належить зробити роботу, яку вимагає цей сезон.

Я приступаю до цієї оботи із усіма повноваженнями своєї адміністрації. Я прошу Конгрес приєднатися до мене. Але ані Президент, ані Конгрес, ані уряд не в змозі зробити все самостійно. Мої дорогі американці, ви теж маєте зіграти свою роль в нашому оновленні. Ось виклик для нового покоління молодих американців — спрямувати свій ідеалізм на допомогу потребуючим дітям, підтримку неспроможних, воз’єднуючи наші розінтегровані громади. Так багато треба зробити — але цього достатньо для мільйонів тих, хто все ще молодий духом для служіння.

В служінні ми пізнаємо просту, але потужну істину — ми потрібні один одному. І ми повинні піклуватися про один одного. Сьогодні ми робимо більше, ніж славимо Америку; ми знову присвячуємо себе найголовнішій ідеї Америки.

Ця ідея народилася під час революції та набула сили впродовж двох століть випробувань. Ідея гартувалася завдяки усвідомленню, що за нашою долею ми — успішні чи невдахи — потребуємо один одного. Ідея облагороджена вірою, що наша нація здатна збагачуватися від своєї численної різноманітності – глибокого мірила єдності. Ідея пронизана переконанням, що тривалий героїчний поступ Америки повинен бути завжди вперед.

Отже, мої дорогі співвітчизники, на зламі 21-го століття давайте розпочнемо поступ із усією нашою енергією та надією, вірою та дисципліною, та давайте працювати допоки не зробимо нашу роботу. Як сказано в Святому Писанні (Гал 6:9): «Та не втомимося, роблячи добро, бо свого часу пожнемо врожай, якщо не ослабнемо».

На цій радісній вершині святкування ми чуємо поклик знизу до служіння. Ми чули фанфари. Ми замінили варту. Тож зараз кожен у свій спосіб та з Божою допомогою повинен дати відповідь на цей поклик.

Дякую вам! І хай Бог благословляє вас усіх!

На сайті інформагентства УНІАН опубліковано мою статтю “ЄС та США дбатимуть про нас в соцмережах?” про цьогорічні IPO американських інтернет-компаній та перспективи весняного IPO соцмережі Facebook.

Третього грудня на онлайн-порталі журналу «Флетчер-форум міжнародних справ», який видається з 1975 р. Школою права та дипломатії Флетчера при Тафтському Університеті (США), було опубліковано інтерв’ю з Алеком Россом – старшим радником з питань інновацій Держсекретаря США Гілларі Клінтон. 25-27 жовтня він відвідував Україну, щоб поділитися думками про кардинальні зміни в світі, викликані комунікаціями в інтернеті, та вислухати місцевих бізнесменів, політиків, журналістів, активістів і блогерів про вплив інтернет-комунікацій на Україну. Інтерв’ю для журналу школи Флетчера видалося мені достатньо цікавим, щоб звернути увагу українських читачів мого блогу на деякі твердження Алека Росса.     

Відповідаючи на запитання веб-порталу про використання опозиційними рухами інтернет-комунікацій під час Арабської весни, він зазначив, що багато експертів кажуть, що ці трансформації в країнах були перебачувані з огляду на географічний принцип поширення демократії – із Заходу на Схід та з Півночі на Південь. Невідомо чи є це так насправді, але, на думку Росса, набагато важливіше, що влада переходить від ієрархій – національні держави і великі структури – до рук окремих осіб і невеликих громад. Зусилля Росса і його команди для американської адміністрації спрямовані на те, щоб не відставати від темпів інформаційних нововведень і намагатися пристосуватися до світу, де громадяни стають все більш пов’язані між собою і все більш інформаційно впливові. Громадяни в арабському світі успішно використовують переваги новітніх комунікаційних технологій для протестів, але їхні уряди явно не в захваті від того, що суспільний вплив перетікає до нових повноправних громадян.

На запитання про міру, до якої світові уряди мають бути інноваційними, Алек Росс зауважив, що безумовно уряди можуть бути інноваційними. Як приклад він навів державну СМС-кампанію у 2010 р., завдяки якій в США було зібрано 20 млн. доларів для Червоного Хреста на допомогу потраждалим від землетрусу на Гаїті. Отже уряди можуть адаптовувати під свої цілі ті технології, які довели свою ефективність в приватному секторі. Інтернет, як відомо, народився в оборонній лабораторії, отже уряд США із самого початку був локомотивом та підтримувачем такої інновації. Водночас, інновації – це прерогатива окремих особистостей та невеликих компаній. Тому, на переконання Росса, для уряду США не є метою змагатися в інноваційності, радше метою є розуміти нові медіа та продуктивно їх використовувати.

Роздумуючи над тим, чи здатні нові медіа не тільки скидати уряди, але й будувати на їхньому місці нові, Алек Росс зауважив, що хотів би в це вірити. Їхній потенціал в організації та координації протестів вже доведено. Однак, коли справа доходить до виборів та нового урядування, нові медіа більше підвищують протестний та конфронтаційний градус, ніж сприяють пошуку консенсусу. При всьому своєму ентузіазмі щодо інформаційних інструментів 21-го століття, старший радник Держсекретаря США закликає дивитися на реалії відкритими очима та усвідомлювати, що інтернет додав ваги політичним крайнощам та протестам, але зменшив вплив поміркованих, зважених голосів. Зараз, інтернет, на жаль, не є інструментом вибудовування суспільного консенсусу, вважає він. І припускає, що колись в майбутньому всесвітня компьютерна мережа зможе підсилювати помірковані голоси та в ній з’являться платформи й інструменти для вироблення консенсусів та компромісів.

Говорячи про інноваційні структури з нових медіа-комунікацій в урядах на зразок своєї в Держдепі США, Алек Росс підкреслив, що немає потреби в створенні спеціальних департаментів чи управлінь – варто вести мову про інституційні зміни. Тобто, всередині бюрократичних систем варто виховувати інноваторів та впроваджувати інновації. Він навів крилатий вираз політтехнолога Ендрю Разейджа: «Інновація – це не шмат пирога на пательні, це сама пательня!».

В попередній публікації від 29 листопада я згадав «кібер-понеділок» – день великих знижок в інтернеті у перший для американців робочий день після Дня Подяки. У 2005 році прес-реліз із заголовком з цих двох слів розіслав один американський інтернет-магазин. І з того часу термін «кібер-понеділок» став маркетинговим та глобальним. Ідея була проста – спробувати скопіювати комерційний успіх традиційних рітейлерів, який вони мають у «чорну п’ятницю». Це вдалося тоді й продовжує вдаватися зараз.

28-го листопада цього року американські інтернет-магазини встановили два рекорди:

·         денний дохід за різними данними зріс максимум на 33% (IBM Benchmark report) чи мінімум на 22% (ComScore Inc. (SCOR)), але перетнув завітний рубіж в 1 млрд. доларів

·         в середньому витрачено по 198 доларів 26 центів на покупця, що на 2,6% більше, ніж торік

Приміром, партію зі 1500 е-рідерів зі знижкою 30% розкупили на одному сайті протягом перших 20 хвилин, замовляючи по 75 штук на хвилину. На іншому сайті партія в 100 дзеркальних цифрових фотокамер розійшлася за годину, а 500 лаптопів ціною по 200 доларів «змели» за 3 години.

Чому було вибрано саме понеділок? Тому що, це перший робочий день передріздвяного місяця, коли всі повертаються на роботу. Вікенд був присвячений сім’ї. А опинившись перед офісним десктопом з високошвидкісним інтернетом, люди не можуть втриматися від спокуси вибирати і замовляти перші подарунки. Купляти їх по інтернету на роботі цього року планувала практично половина американців, опитаних рекрутинговим агентством CareerBuilder.

Не можна стверджувати, що роботодавці дивляться на це крізь пальці. Торік експерт з рітейлу Річард Фейнберг з Університету Педью застерігав, що втрати для економіки США через зниження продуктивності працівників, які відволікаються на онлайн-покупки, сягнув 1 млрд. доларів протягом першого різдвяного тижня. За свіжою статистикою CareerBuilder, в Америці вже 22-м відсоткам роботодавців доводилося звільняти найманих працівників за використання інтернету не для робочих цілей, а 7% керівників відділів кадрів сказали, що звільняли когось саме за онлайн-покупки. Цього року 60% із 1400 опитаних керівників ІТ-департаментів комерційних фірм США висловилися за блокування доступу співробітникам до інтернет-магазинів, решта 20% вживатимуть інших заходів для недопущення зловживань всесвітньою компьютерною мережею в особистих цілях – свідчить останнє дослідження рекрутингового агентства IT-сектора «Роберт Хаф Текнолоджі».

За шість років «кібер-понеділок» став не тільки глобальним, поширившись на Канаду, Велику Британію, Німеччину, Францію, Португалію, Нову Зеландію та Чилі, але перетворився з інструменту промоції продажів на рітейл-битву між онлайн- та традиційним рітейлом. Успіх інтернет-магазинів змусив мережі супермаркетів теж активно йти в інтернет, пропонуючи за акційні онлайн-покупки кращі умови, в т.ч. безкоштовну доставку.

Цьогорічні показники кібер-понеділка підтвердили тенденцію, що споживачі ширше використовують мобільні пристрої для е-шопінгу. Минулого кібер-понеділка зі смартфонів та планшетних компьютерів робили покупки вже 10.8% американців – підрахунки IBM. Аналітики передбачають, що попит на сервіси для мобільних пристроїв, зокрема, на ігри та розваги, зростатиме і в майбутньому разом зі збільшенням використання соціальних мереж в інтернеті.

Соцмережі вже є основним приваблювачем онлайн-покупців і дають аж 56% шопінг-трафіку в США. Зокрема, вони є унікальним інструменом «маркетингу з вуст у вуста» – покупець не тільки бачить, вибирає і купує, а й обговорює смаки, радиться та спостерігає, що купують інші. Е-шопінг за допомогою соцмереж – ситуація, яка вигідна обом сторонам. Онлайн-рітейлери отримують свій зиск, а споживачі – більший вибір торгових точок, способів купівлі, дешевизну та зручність разом із оптимізованим купівельним досвідом інших, зокрема, що стосується акційних товарів.