Блог Віктора Коваленка

На сайті інформагентства УНІАН опубліковано мою статтю “ЄС та США дбатимуть про нас в соцмережах?” про цьогорічні IPO американських інтернет-компаній та перспективи весняного IPO соцмережі Facebook.

Третього грудня на онлайн-порталі журналу «Флетчер-форум міжнародних справ», який видається з 1975 р. Школою права та дипломатії Флетчера при Тафтському Університеті (США), було опубліковано інтерв’ю з Алеком Россом – старшим радником з питань інновацій Держсекретаря США Гілларі Клінтон. 25-27 жовтня він відвідував Україну, щоб поділитися думками про кардинальні зміни в світі, викликані комунікаціями в інтернеті, та вислухати місцевих бізнесменів, політиків, журналістів, активістів і блогерів про вплив інтернет-комунікацій на Україну. Інтерв’ю для журналу школи Флетчера видалося мені достатньо цікавим, щоб звернути увагу українських читачів мого блогу на деякі твердження Алека Росса.     

Відповідаючи на запитання веб-порталу про використання опозиційними рухами інтернет-комунікацій під час Арабської весни, він зазначив, що багато експертів кажуть, що ці трансформації в країнах були перебачувані з огляду на географічний принцип поширення демократії – із Заходу на Схід та з Півночі на Південь. Невідомо чи є це так насправді, але, на думку Росса, набагато важливіше, що влада переходить від ієрархій – національні держави і великі структури – до рук окремих осіб і невеликих громад. Зусилля Росса і його команди для американської адміністрації спрямовані на те, щоб не відставати від темпів інформаційних нововведень і намагатися пристосуватися до світу, де громадяни стають все більш пов’язані між собою і все більш інформаційно впливові. Громадяни в арабському світі успішно використовують переваги новітніх комунікаційних технологій для протестів, але їхні уряди явно не в захваті від того, що суспільний вплив перетікає до нових повноправних громадян.

На запитання про міру, до якої світові уряди мають бути інноваційними, Алек Росс зауважив, що безумовно уряди можуть бути інноваційними. Як приклад він навів державну СМС-кампанію у 2010 р., завдяки якій в США було зібрано 20 млн. доларів для Червоного Хреста на допомогу потраждалим від землетрусу на Гаїті. Отже уряди можуть адаптовувати під свої цілі ті технології, які довели свою ефективність в приватному секторі. Інтернет, як відомо, народився в оборонній лабораторії, отже уряд США із самого початку був локомотивом та підтримувачем такої інновації. Водночас, інновації – це прерогатива окремих особистостей та невеликих компаній. Тому, на переконання Росса, для уряду США не є метою змагатися в інноваційності, радше метою є розуміти нові медіа та продуктивно їх використовувати.

Роздумуючи над тим, чи здатні нові медіа не тільки скидати уряди, але й будувати на їхньому місці нові, Алек Росс зауважив, що хотів би в це вірити. Їхній потенціал в організації та координації протестів вже доведено. Однак, коли справа доходить до виборів та нового урядування, нові медіа більше підвищують протестний та конфронтаційний градус, ніж сприяють пошуку консенсусу. При всьому своєму ентузіазмі щодо інформаційних інструментів 21-го століття, старший радник Держсекретаря США закликає дивитися на реалії відкритими очима та усвідомлювати, що інтернет додав ваги політичним крайнощам та протестам, але зменшив вплив поміркованих, зважених голосів. Зараз, інтернет, на жаль, не є інструментом вибудовування суспільного консенсусу, вважає він. І припускає, що колись в майбутньому всесвітня компьютерна мережа зможе підсилювати помірковані голоси та в ній з’являться платформи й інструменти для вироблення консенсусів та компромісів.

Говорячи про інноваційні структури з нових медіа-комунікацій в урядах на зразок своєї в Держдепі США, Алек Росс підкреслив, що немає потреби в створенні спеціальних департаментів чи управлінь – варто вести мову про інституційні зміни. Тобто, всередині бюрократичних систем варто виховувати інноваторів та впроваджувати інновації. Він навів крилатий вираз політтехнолога Ендрю Разейджа: «Інновація – це не шмат пирога на пательні, це сама пательня!».

Мікроблог Twitter із своїм лімітом у 140 знаків на кожне повідомлення стає дедалі популярнішим. Тому я вирішив викласти в блозі деякі думки про те, як правильно управляти особистим екаунтом в Twitter, щоб уникати основних помилок.

Помилка №1. Відкрили і забули

В інтернеті постійно зустрічаються диваки, які відкрили Твіттер-екаунт місяцями тому, дістали кілька фолловерів, але нічого не написали. Якщо Ви одного разу відкрили особистий екаунт, Вам потрібно регулярно писати в Твіттер. Частота публікацій залежить тільки від Вас, і тут немає обмежень — це може бути 1-2 рази на день чи тиждень або більш як 100 щоденних повідомлень.

Єдина заувага – коли до Вашого екаунту приєднаються понад 1000 фолловерів, варто серйозно замислитися про збільшення частотності повідомлень, щоб давати людям можливість не пропускати їх серед тисяч інших.

Помилка №2. Ні про що писати

Це – проблема. Перш ніж відкривати екаунт, слід замислитися про теми, на які Ви писатимете. Це можуть бути хоббі, робота, освітні чи культурні інтереси тощо. Особливо слід думати над тематикою, якщо особистий Твіттер використовуватиметься для підтримки Вашого блогу чи сайту.

В соціальних медіа точаться дискусії про те, наскільки важливий в Твіттері зміст (контент). Я можу відповісти і “так”, і “ні”. “Так”, бо Твіттер є зручною платформою для обміну інформацією, і ті, хто добре вміє писати, можуть бути успішними і там. Водночас, можу погодитися зі скептиками — сам по собі гарний контент не в змозі принести успіху без розуміння інструментів кожного соціального сайту, та, принаймні, без базових знань про те, як функціонують соціальні медіа.

Помилка №3. Некоректні ім’я користувача та аватар

По-перше, слід визначитися – бути відкритим або анонімним. Якщо Ви працівник компанії і збираєтеся писати в Твіттер про професійні речі, Ви мусите усвідомлювати ризик: Ваші повідомлення можуть бути розцінені, як позиція компанії, що в свою чергу може потягнути за собою проблеми. В такому випадку буде краще обрати закодоване ім’я або ж спілкуватися відкрито й у відповідності до комунікаційної політики компанії (й допомагати таким чином просуванню корпоративних цінностей).

Ім’я користувача мусить бути якомога коротшим та легко запам’ятовуваним — щось, що чітко характеризує Вас чи Ваші інтереси. Річ у тім, що в діалозі, під час якого в повідомленнях слід вказувати адресата, у Ваших співрозмовників буде рівно настільки менше знаків, наскільки довгим є Ваше ім’я. Мати змогу написати ще менше, ніж 140 знаків – це багатьох дратує.

Щодо аватара. Приміром, якщо Вам 30 років, Ви професіонал, але обрали неадекватний аватар — хто ставитиметься до Вас серйозно окрім вузького кола друзів, що поділяють Ваше почуття гумору? Некоректні аватари обмежують шанси приваблювати аудиторію.

Помилка №4. Некоректний фон

Фон або фотографію, на якій відображається екаунт, також не варто ігнорувати. Це може бути нейтральний фон із набору по замовчуванню. Та буде краще, якщо Ви оберете і завантажите власний фон, який Вас характеризуватиме.

Помилка №5. Некоректний підпис

Дуже важливо, щоб користувачі Твіттер розуміли, хто Ви. Не обов’язково підписуватися офіційно — достатньо кілька ключових слів і фраз, щоб приваблювати читачів.

Помилка №6. Ігнорування людей і відмова будувати стосунки

Одна з найголовніших переваг продуктів Web 2.0 полягає в інтерактивному спілкуванні. Твіттер не є винятком. Просто спілкуйтеся із людьми, відповідайте на їхні запитання, коментуйте цікаві повідомлення й беріть участь в тематичних обговореннях! Часто обговорення в Твіттері є наслідком якихось важливих новин чи подій. Ви також можете ініціювати дискусії про події або власні історії тощо. Відслідковувати  обговорення і теми досить легко по пошуку за ключовими словами, іменами користувачів (mention), хеш-тегами (hashtag) або позначаючи улюблені повідомлення зірочками (favorite). Ваша інтерактивність не лише підвищить рейтинги, але й допоможе вибудовувати онлайн-репутацію.

Звісно, Твіттер не обходиться без пихатих людей, котрих цікавлять тільки вони самі. Тому краще уникати їх, щоб не засмучуватися. Варто усвідомлювати, що це не Вас ігнорують – це просто хтось заробляє фолловерів.

Чи потрібно фоловити у відповідь всіх, хто зафолловив Вас? Це – цікаве запитання. На нього можна сміливо відповісти – не обов’язково. Особливо, коли мова йде про корпоративні екаунти для продажу товарів і послуг. Звісно, Вам намагатимуться щось продати (в тому числі й свій екаунт, щоб зафолловили), але ж у Вас завжди є право вибору!

Щоб успішно розбудовувати онлайн-стосунки в Твіттері, не слід забувати дякувати людям за фолловінг, посилання чи ретвіти повідомлень. Дякувати краще у приватному порядку, але можна віддячити і відкритим цитуванням чи ретівтами у відповідь.

Помилка №7. Спам та інтимні теми

Твіттер закликає бути активними, розміщуючи біля вікна для повідомлень просте запитання “Що відбувається?” (What’s happening?). Насправді, не слід сприймати цей заклик буквально й починати спамити. Такі прості повідомлення, як “Доброго ранку”, “Життя погане”, “На дворі спека”, “Я на роботі”, “Я пішов в туалет” можуть бути розцінені, як спам, і відштовхнути людей. Багато твіттерян це ненавидять і часто відмовляються фолловити спаммерів. Тому буде більш доречним записати час відвідання туалету в особистий щоденник, ніж інформувати про це весь світ :-)

Щодо інтимних речей. Це – винятково Ваш вибір. Але пам’ятайте, що Ваші інтимні повідомлення можуть бути збережені в пошукових системах і їх можуть побачити не ті, кому Ви їх адресували. Збираєтеся похвалитися досягненнями в сексі? Ну, тоді варто хоча б захистити стрічку твітів (Protect your tweets) та ділитися цим тільки з друзями (а краще взагалі в реальності, в офф-лайні).

Помилка №8. Неприпустима поведінка

Тут все зрозуміло — не слід сваритися, ображати честь, принижувати гідність, закликати до незаконних дій тощо.

Помилка №9. Ігнорування інструментів

• Посилання (links) є найважливішим інструментом в Твіттер. Повідомлення про важливу новину без посилання на неї розцінюється, як моветон.
• Заохочується скорочення посилань за допомогою bit.ly або tinyurl.com.
• Хештег (hashtag) є інструментом, подібним до інших онлайн-тегів — це допомагає розподіляти повідомлення по категоріях. Хештег має символ # перед словом, як наприклад: #traffic, #followfriday, #hashtag. Хештеги можуть розміщуватися будь-де в тексті повідомлення. Проте, на жаль, хештеги не працюють з кирилічними символами (зокрема, з українською мовою). Сподіваюся, колись цей інструмент стане доступним і в кирилиці.
• В Твіттер використовуються звертання (replies) за допомогою розміщення символу@ перед ім’ям користувача на самому початку повідомлень, щоб адресувати їх комусь конкретно.
• Людям подобається шукати в Твіттер згадки про себе (mentions). Отже згадкою вважається будь-яке повідомлення, яке містить символ @ перед ім’ям користувача. Згадки можуть розміщуватися будь-де в тілі повідомлення.

Помилка №10. Масовий фолловінг

Дехто фолловить десятки екаунтів на день в надії, що хтось зафолловить його у відповідь. Насправді ж, це не завжди спрацьовує. Я маю на увазі, що таким чином заробляти фолловерів можна, проте вони не будуть тією аудиторією, з якою Вам буде про що говорити. Як наслідок, у Вас ані зростання рейтингів, ані репутації.

Інший аспект масового фолловінгу полягає в тому, що деякі люди намагаються слідувати тільки за тими, хто має значну кількість фолловерів, за так званою Твіттер елітою по регіонах чи інтересах. Люди діють так, щоб підвищувати власні рейтинги механічно, адже спеціальні сайти, які вимірюють Твіттер, враховують таку обставину як, кількість популярних фолловерів у Вашому списку.

Висновок

Я би хотів навести вислів випадкової людини, яка жалілася в Твіттері через низькі рейтинги й брак фолловерів: «Якби я ознайомився із інструкціями і порадами перед відкриттям свого екануту в Твіттер, я б ніколи не знищив там свою репутацію…» Безнадія? Звісно ж, ні. Адже далі цей чоловік додав: «Отже, тепер я збираюся відкрити новий екаунт!»

Бажаю успіху з особистим екаунтом в Твіттер! І буду вдячний, якщо прокоментуєте ці думки та наведете інші помилки в Твіттер. Ваша інформація може допомогти комусь спілкуватися в соціальних медіа.

Це мусило статися :-) Хтось рано чи пізно повинен був би придумати… міжнародний День соціальних медіа. Сьогодні блог про соціальні медіа Mashable, який найбільше читають у світі, оголосив таким днем 30 червня.

“Цей день, щоб відзначити революцію в медіа, що перетворює їх у соціальні. Відзначайте День соціальних медіа разом із Mashable,  організовуючи 30 червня зустрічі там, де перебуваєте! Зв`язуйтесь для цього зі своїми комьюніті активістів соціальних медіа!”, – сказано на святковій сторінці цього блога.

Mashable закликав своїх послідовників організувати 30 червня 2010 р. зустрічі, і надвечір стало відомо, що такі святкові зібрання миттєво були організовані в більш як 620 (!) містах світу. На своїй окремій сторінці блоговидання організувало і пряму трансляцію з десятка таких святкувань.

Отже, вітаю з першим в історії людства Днем соціальних медіа!

Коли людина міняє або вибирає роботу їй потрібні професійні рекомендації. Раніше це були тільки письмові або усні відгуки. В останні роки з огляду на розвиток соціальних мереж в інтернеті все  більшої розповсюдженості набувають онлайн рекомендації від колег, керівників, клієнтів чи партнерів. На перший погляд, це дуже зручно. Однак, наскільки правильно використовують онлайн рекомендації в Україні, та як ставляться до рекомендацій в інтернеті рекрутери та роботодавці?

Обмінюватися рекомендаціями можна у професійних соцмережах, таких як глобальна LinkedIn,  українська спільнота професіоналів Profeo, або у професійному профілі на Facebook.

Якщо письмові рекомендації можуть побачити у кращому випадку кілька рекрутерів чи потенційних роботодавців під час особистих зустрічей, то в інтернеті рекомендації бачать всі. Тобто, є набагато більше шансів знайти роботу чи співробітника, партнера чи споживача, підсилити бренд і репутацію, а також розширити коло професійних контактів. Як підкреслюють на LinkеdIn, у тих їхніх користувачів, які мають рекомендації, утричі більше шансів дістати користь від мережі. Зокрема, на LinkedIn сторінка користувача не стане повною допоки його не рекомендують троє.

Не обходиться і без зловживань. З одного боку, друзі пишуть один одному, які вони гарні люди, зовсім не зазначаючи при цьому професійних здобутків. З іншого – дехто захоплюється збиранням десятків рекомендацій, тому виникають сумніви у їхній правдоподібності й навіть кваліфікації тієї людини.

Днями я провів опитування на LinkedIn про те, у чому допомагають онлайн рекомендації. Результати виявилися передбачуваними. Переважній більшості вони або не допомагають взагалі, або сприяють тільки налагодженню контактів. (Результати cтаном на 29.05.2010)

На наступному слайді видно, кому саме зі спеціалістів рекомендації допомагають зав’язувати фахові контакти.

Як ставляться до онлайн рекомендацій рекрутери, розповіла для мого блогу Анна Коваль з Lugera Ukraine: “Це може і повинно широко використовуватися для розширення контактів, доступу до перспективних кандидатів і споживачів, просування особистих і корпоративних ініціатив і брендів.  Рекрутери беруть до уваги онлайн рекомендації, але віддають перевагу особистиму і телефонному спілкуванню для більш глибокого розуміння”, зазначила Анна.

Про ставлення до онлайн рекомендацій у розвиненому світі, наприклад, у Франції, розповіла для мого блогу журналіст з Парижу Алла Лазарева. “У французів рекомендації з соціальних мереж легітимні, їх долучають до резюме та вивчають під час винайму на роботу. Проте, поки що це не є вирішальним елементом”, – написала  вона.

Алла активно користується соцмережами для професійних цілей: “Через соцмережі я ніколи не шукала й не знаходила роботу. Але мені доводиться спілкуватися через Фейсбук з тими, з ким вже працюю  і обговорювати якісь теми, замовлення на статті тощо”.

Отже, рекомендації в інтернеті здатні розширити професійні горизонти або подекуди покращити репутацію професіоналів, якій зашкодили конкуренти, недобросовісні керівники чи втрата роботи. Але, як і раніше, тільки від самого професіонала залежить його успіх у кар’єрі та бізнесі.