До Вашої уваги мій переклад промови президента США Барака Обами на Національній конвенції (з’їзді) Демократичної партії 6 вересня 2012 р. в м. Шарлотт, штат Північна Кароліна, де його було офіційно висунуто на другий термін.

(СКАНДУВАННЯ: Ще 4 роки!)
ОБАМА: Дякую, дякую, дякую. Дуже вам дякую. Мішель, я так тебе люблю!
Кілька днів тому всі мали нагоду пригадати, наскільки я щасливий. Малія і Саша [діти Обами – прим.], ми так горді за вас! І, звісно, вам треба йти до школи завтра вранці.
(ОБАМА СМІЄТЬСЯ. СМІХ І ОПЛЕСКИ В ЗАЛІ)
І Джо Байдене, дякую тобі за те, що ти найкращий віце-президент, на що я міг лише сподіватися — і що ти сильний та вірний друг! Мадам головуюча, делегати, я приймаю вашу номінацію на президента Сполучених Штатів!
(ОПЛЕСКИ В ЗАЛІ, ВИГУКИ: Ще 4 роки!)
Отже, коли у 2004-му я вперше виступав на конвенції, я був молодшим…
(СМІХ)
…кандидатом у сенатори від штату Іллінойс і говорив про надію, не засліплений оптимізм, не мислення про бажане, а про надію перед лицем труднощів, надію перед лицем невизначеності, що нівелювала віру в майбутнє, яка колись рухала цю націю вперед навіть коли шанси завеликі, навіть коли дорога довга.
За вісім років ця надія пройшла випробування ціною війни, однією з найгірших економічних криз в історії та політичним глухим кутом, що змусило нас замислитися, чи все ще можливо справлятися з викликами нашого часу. Знаю, виборчі кампанії можуть виглядати дрібними, навіть інколи дурними. Тривіальні речі перетворилися на значні потрясіння. Серйозні проблеми стали виглядати дріб’язково. Правда згорає у лавині грошей і реклами. І якщо вам набридло це чути, повірте – мені теж!
(СМІХ І ОПЛЕСКИ)
Але коли все буде сказано і зроблено, коли ви візьмете бюлетень для голосування, перед вами постане найясніший вибір ніж будь-коли в поколінні. Упродовж кількох наступних років у Вашингтоні будуть ухвалені великі рішення про робочі місця, економіку, податки і дефіцит, енергію, освіту, війну і мир — рішення, які матимуть величезний вплив на наші життя і життя наших дітей на наступні десятиріччя.
В кожній проблемі вибір, перед яким ви постанете, буде не тільки між двома кандидатами чи двома партіями. Це буде вибір між двома різними шляхами для Америки, вибір між двома фундаментально різними баченнями майбутнього. Наш вибір – боротьба за відновлення цінностей, які створили найбільший середній клас і найсильнішу економіку будь-коли знану в світі,..
(ОПЛЕСКИ)
…тих цінностей мого дідуся, які він солдатом захищав в армії Паттона, тих цінностей, які привели мою бабусю працювати на конвейєр зі збирання бомб, коли дід пішов на війну. Вони знали, що були частиною чогось більшого — нації, яка тріумфувала над фашизмом і депресією, нації, де найінноваційніші бізнеси випускають найкращі в світі продукти – і де кожен поділяє ту гордість і успіх в офісі чи на виробництві.
Моїм діду і бабі випав шанс закінчити коледж і купити дім, свій власний дім та здійснити основне досягнення Американського дива  — обіцянку, що важка робота буде винагороджена, відповідальність дістане визнання, що кожен чесно отримає своє і чесно ним поділиться, і всі поважають єдині правила гри – від Мейн-Стріт до Уолл-Стріт і до Вашингтону.
(ОПЛЕСКИ)
Я йду у президенти, бо бачу як нівелюються основні здобутки. Я розпочав кар’єру з допомоги людям на закритому металургійному підприємстві в часи, коли дуже багато гарних робочих місць почали переміщуватися за кордон.  І до 2008-го впродовж майже десятиріччя ми були свідками того, як сім’ї страждали через зростаючу вартість життя та фіксовані зарплати, як люди влазили у дедалі більші борги, щоб сплатити за житло чи навчання, заправити авто чи купити їжу. І коли картковий будинок обрушився в момент Великої Рецессії, мільйони ні в чому не винних американців втратили роботу, свої будинки, заощадження – це трагедія, від якої ми все ще продовжуємо оговтуватися.
Тепер наші друзі на Республіканській Конвенції в Тампі більш ніж щасливі говорити все, що хочуть про негаразди з Америкою. Але їм нема що сказати про те, як вони могли б чинити правильно!
(ОПЛЕСКИ)
Вони хочуть, щоб ви проголосували, але не хочуть, щоб ви знали про їхній план. Це тому, що все, що вони можуть запропонувати – це ті самі рецепти, які в них є за останні 30 років. Є фінансові надлишки? Візьміть податкові канікули. Надто великий дефіцит? Спробуйте наростити ще. Стає гірше? Удвічі зменшіть податки, скасуйте деяке регулювання і дзвоніть нам завтра.
(ОПЛЕСКИ)
Я знизив податки для тих, кому це треба – сімей середнього класу і для малого бізнесу. Проте я не певен, що ще один раунд податкових пільг для мійльонерів принесе нові робочі місця до наших берегів або зменшить дефіцит. Я не вірю, що звільнення вчителів чи позбавлення студентів фінансової підтримки підніме економіку або допоможе нам конкурувати з науковцями та інженерами з Китаю.
(ОПЛЕСКИ)
Попри все те, що ми пережили, я не вірю, що зняття регулювання з бірж Уолл-Стріт допоможе жінкам розвиватися у малому бізнесі чи звільненому будівельнику утримувати його будинок. Ми вже там були, ми це спробували і не збираємося повертатися. Рухаймося вперед, Америко!
(ОПЛЕСКИ)
Я не претендую на те, що шлях, який пропоную, є швидким і простим. Ніколи не претендував. Ви не обирали мене, щоб я казав те, що ви хочете чути. Ви обрали мене, щоб чути правду.
(ОПЛЕСКИ)
Правда в тім, що знадобиться більше, ніж кілька років, аби справитися з викликами, які постали перед нами в останні десятиліття. Знадобляться спільні зусилля, спільна відповідальність та щось на зразок сміливого та постійного експериментування, до чого вдавався Франклін Рузвельт під час єдиної гіршої кризи, ніж нинішня.
(ОПЛЕСКИ)
Тим не менше, ті з нас, хто береже партійне надбання, має пам’ятати, що не кожну проблему можна вирішити новою урядовою програмою чи диктовкою з Вашингтону. Проте, знай, Америко! Наші проблеми можуть бути розв’язані! Ми можемо гідно зустріти свої виклики!
(ОПЛЕСКИ)
Шлях, який ми пропонуємо, може бути тяжчий, але він веде у краще місце. І я прошу вас обрати саме таке майбутнє! Я закликаю вас об’єднатися навколо низки цілей для вашої країни, цілей у виборництві, енергетиці, освіті, національній безпеці і дефіциті, навколо реальних і досяжних планів, що створять нові робочі місця, більше можливоістей та перебудують цю економіку на міцнішому базисі. Ось, що ми можемо робити у наступні 4 роки, і ось чому я іду на другий термін, як президент Сполучених Штатів!
(ОПЛЕСКИ)
Ми можемо обрати майбутнє, в якому експортуватимемо більше продуктів та віддаватимемо менше роботи на аутсорсинг. Після десятиліття, яке характеризувалося тим, що ми купляємо і що позичаємо, ми повертаємося назад до основ і робимо те, що Америці завжди вдавалося якнайкраще. Ми знову виробляємо товари.
(ОПЛЕСКИ)
Я зустрічався з робітниками в Детройті й Толідо, які побоювалися, що їм вже ніколи не зібрати наступне американське авто. А сьогодні вони не встигають збирати їх досить швидко, адже ми оновили помираючу автоіндустрію, і вона знову прямує в світові лідери.
(ОПЛЕСКИ)
Я працював з бізнес-лідерами, які повертають робочі місця з аутсорсингу назад в Америку, і не тому, що наші працівники менш оплачувані, а тому, що ми робимо кращі товари, бо ми більше працюємо і розумніші за будь-кого.
(ОПЛЕСКИ)
Я підписав торговельні угоди, що допомагають нашим компаніям продавати більше товарів мільйонам нових споживачів, товари, на яких проштамповані три гордих слова: “Made in America.”
(ОПЛЕСКИ І СКАНДУВАННЯ): С-Ш-А! С-Ш-А! С-Ш-А!
Після десятиліття спаду, ця країна за 2 з половиною роки створила понад півмільйона робочих місць на виробництві. (ОПЛЕСКИ)
Тепер у вас є вибір. Ми можемо дати більше пільг корпораціям, які віддають робочі місця за кордон…
(ВИГУК ІЗ ЗАЛУ): Ні!
…або ми почнемо сприяти тим компаніям, що відкривають нові заводи, вчать нових робітників і створюють нові робочі місця тут в Сполучених Штатах Америки.
(ОПЛЕСКИ)
Ми можемо допомогти великим фабрикам і малим бізнесам подвоїти їхній експорт. І якщо ми оберемо цей шлях, то в наступні 4 роки можемо створити мільйон нових робочих місць на виробництві. Ви можете зробити це реальним. Ви можете обрати таке майбутнє. Ви можете вибрати шлях, коли ми матимемо більше контролю над своєю власною енергетикою. Після 30 років нічогонероблення, ми підвищили паливні стандарти, а отже до середини наступного десятиліття автомобілі та вантажівки будуть здатні проїжджати удвічі більші відстані в перерахунку на галлон бензину.
(ОПЛЕСКИ)
Ми подвоїли обсяги використання енергії з відновлювальних джерел, і тисячі американців вже дістали роботу в спорудженні вітрових турбін та створенні довготривалих батарей.
(ОПЛЕСКИ)
Тільки за минулий рік ми скоротили імпорт нафти на мільйон баррелів у день – це більше, ніж зробила будь-яка адміністрація США в новітній історії. Зараз Сполучені Штати Америки менш залежні від імпортної нафти, ніж в будь-який інший час протягом останніх двадцяти років.
(ОПЛЕСКИ)
Отже, у вас є вибір між стратегією, яка переглядає цей прогрес, і стратегією, яка побудована на ньому.
Протягом останніх трьох років ми розконсервували мільйони акрів території для видобутку нафти і газу, та відкриємо ще. Але на відміну від мого опонента, я не дам нафтовим компаніям контролювати енергетичний розвиток цієї країни чи завдавати шкоди нашим узбережжям чи брати наступні 4 мільярда фінансової допомоги з кишень платників податків.
(ОПЛЕСКИ)
Ми пропонуємо кращий шлях, краще майбутнє, де продовжуватимемо інвестувати у вітрову, сонячну і екологічно чисту вугільну енергетику, де наші фермери і науковці використовуватимуть нові біопалива для заправки автівок і вантажівок, де будівельники зводитимуть будинки і виробничі приміщення, які втрачатимуть менше енергії, де ми розроблятимемо сторічні запаси природного газу, які прямо під нашими ногами. Якщо ви оберете цей шлях, то ми зможемо до 2020-го наполовину зменшити імпорт нафти та допомогти створенню понад 600 тис. нових робочих місць тільки в секторі природного газу.
(ОПЛЕСКИ)
І звісно, мій план – і надалі зменшувати забруднення довкілля вуглецем, що підігріває нашу планету. Адже кліматичні зміни – це не містика. Збільшення посух, повеней і лісових пожеж – це не жарт. Усе це – загроза для майбутнього наших дітей. І на цих виборах ви можете щось із цим вдіяти.
(ОПЛЕСКИ)
Ви можете обрати майбутнє, де більше американців матимуть шанс отримати вміння необхідні для конкуренції, незалежно від віку та скільки у них грошей. Освіта була для мене дверима до можливостей. Вона була дверима для Мішель [дружина Обами – прим.]. Освіта була такою для більшості з вас. І тепер вона більше, ніж будь-коли, є дверима у життя середнього класу. Вперше для нашого покоління практично кожен штат відгукнувся на заклик підвищити стандарти у викладанні та навчанні. Деякі найгірші школи домоглися справжніх досягнень у математиці та читанні. Мільйони студентів тепер платять за коледж менше, адже ми нарешті систематизували ті втрачені мільйярди доларів платників податків у банках і позиках.
(ОПЛЕСКИ)
Тепер у вас є вибір. Або ми спустошуємо школи, або вирішуємо, що в Сполучених Штатах Америки жодна дитина не відкладає свої мрії через переповнені класи чи занедбану школу. Жодна сім’я не повинна лишатися осторонь навчання в коледжі тільки тому, що в неї немає грошей.
(ОПЛЕСКИ)
Жодна компанія не повинна шукати працівників за кордоном тільки тому, що не може знайти таких із відповідними вміннями вдома.
(ОПЛЕСКИ)
Уряд має свою роль, але і вчителі повинні надихати. Завучі повинні вести за собою. Батьки повинні виховувати жагу до навчання. А студенти – ви повинні вчитися!
(ОПЛЕСКИ)
Разом, я обіцяю вам, ми зможемо перевершити в освіті та конкурентоздатності будь-яку країну на Землі!
(ОПЛЕСКИ)
Тому, допоможіть мені! Допоможіть працевлаштувати сотню тисяч вчителів математики і природничих наук упродовж десяти років, а також вдосконалити початкову освіту.
(ОПЛЕСКИ)
Допоможіть дати двом мільйонам робітників шанс навчитися у їхньому місцевому коледжі вмінням, які прямо приведуть їх на роботу. Допоможіть попрацювати з коледжами та університетами, щоб упродовж наступних десяти років наполовину зменшити плату за навчання. Разом нам вдасться досягти цієї мети. Ви можете обрати таке майбутнє для Америки. Це наше майбутнє.
(ОПЛЕСКИ)
Знаєте, у світі нових загроз і нових випробувань, ми можете обрати лідерство, яке доведене і загартоване. Чотири роки тому я обіцяв покінчити з війною в Іраку. Ми це зробили.
(ОПЛЕСКИ)
Я обіцяв зосередити увагу на терористах, які напали на нас 11-го вересня. І ми це зробили.
(ОПЛЕСКИ)
Ми придушили ініціативу Талібану в Афганістані, й у 2014-му цю нашу тривалу війну буде завершено.
(ОПЛЕСКИ)
Нова вежа споруджується на небокраї Нью-Йорка, Аль-Каїда на шляху до поразки і Осама бен Ладен мертвий.
(ОПЛЕСКИ)
Цього вечора ми вшановуємо американців, які ще служать в «гарячих точках». Ми назавжди в боргу перед поколінням, чия жертва зробила цю країну безпечнішою та поважнішою. Ми ніколи вас не забудемо! І допоки я головнокомандувач, ми підтримуватимемо найпотужніші збройні сили, які коли-небудь були у світі.
(ОПЛЕСКИ)
Коли ви знімете мундири, ми піклуватимемося про вас так само добре, як ви про нас. Адже ніхто з тих, хто воював за цю країну, не повинен воювати за робочі місця, дах над головою чи соціальний захист, який їм потрібен по поверненні додому.
(ОПЛЕСКИ)
По всьому світу ми зміцнили старі альянси та викували нові коаліції, щоб зупинити розповсюдження ядерної зброї. Ми підтвердили свій вплив у тихоокеанському регіоні та протистоїмо Китаю в ім’я власних робітників. Від Бірми до Лівії та Південного Судану ми зміцнили права та гідність всіх людей — чоловіків та жінок, християн, мусульман та євреїв. (ОПЛЕСКИ)
Та пропри весь наявний прогрес, виклики залишаються. Терористичні змови повинні бути знешкоджені. Кризу в Європі має бути подолано. Не повинні слабшати наша відданість безпеці Ізраїлю та наше прагнення до миру.
(ОПЛЕСКИ)
Уряд Ірану повинен бачити, що світ виступає єдиним цілим проти його ядерних амбіцій. Історичні зміни, що прокотилися арабським світом, мають визначатися не залізним кулаком диктатора чи ненавистю екстремістів, а надією та очікуваннями простих людей, котрі добиваються тих самих прав, які ми шануємо сьогодні тут.
(ОПЛЕСКИ)
Отже, зараз у нас є вибір. Мій опонент [Мітт Ромніприм.] і його напарник [Пол Раянприм.] є новачками у міжнародній політиці.
(СМІХ І ОПЛЕСКИ)
З усього, що ми бачили і чули від них, вони хочуть повернути нас назад в бурхливу еру невміння, яка коштувала Америці так дорого. Попри все, ви [Ромні та Райян – прим.] кличете нашим ворогом №1 не Аль-Каїду, а Росію
(СМІХ)
… як ніби ви застрягли в мисленні Холодної війни.
(ОПЛЕСКИ)
Ви, можливо, не готові до дипломатії з Пекіном, якщо не здатні відвідати Олімпіаду без того, щоб не образити нашого найближчого союзника.
(СМІХ І ОПЛЕСКИ)
Мій опонент сказав, що було трагедією зупинити війну в Іраку. І він не каже нам, як би він сам закінчив війну в Афганістані. Гаразд, я знаю як, і я її закінчу.
(СМІХ І ОПЛЕСКИ)
І тоді як мій опонент міг би витратити більше грошей на озброєння, що наше командування навіть не хоче, я витрачатиму гроші так, щоб більше не фінансувати війну, а скоротити дефіцит та повернути людей на роботу, реконструюючи автошляхи і мости, школи та злітні смуги. Адже після двох війн, що обійшлися нам у тисячі життів і понад трильйон доларів, настав час зайнятися національним будівництвом у себе вдома.
(ТРИВАЛІ ОПЛЕСКИ)
Ви можете обрати майбутнє, де ми скорочуємо дефіцит без перекладення його на середній клас.
(ОПЛЕСКИ)
Незалежні експерти кажуть, що мій план міг би скоротити бюджетний дефіцит на 4 трильйони. Минулого літа я працював з республіканцями в Конгресі над скороченням мільярдів витрат. Адже ті, хто вірять, що уряд може бути інструментом добра, самі повинні працювати більше, ніж інші, щоб реформувати витрати так, аби вони були адреснішими, ефективнішими і чутливішими для американського народу.
(ОПЛЕСКИ)
Я хочу реформувати Податковий кодекс, щоб він став простим, чесним і пропонував багатшим домоволодінням платити більше податків на доходи у понад 250 тис. доларів.
(ОПЛЕСКИ)
Це той самий рівень, що був за президента Білла Клінтона; той рівень, за якого економіка створила 23 мільйона нових робочих місць – найбільший приріст в історії та найбільше навантаження на мільйонерів. Я продовжую прагнути досягти угоди, яка базується на принципах моєї міжпартійної комісії з державного боргу. У жодної партії немає монополії на мудрість.  Жодна демократія не працює без компромісу. Я хочу, щоб ми знайшли рішення і ми можемо його знайти. Але коли губернатор Ромні та його друзі в Конгресі кажуть, що ми можемо якось скоротити наш дефіцит, витрачаючи додаткові трильони на податкові пільги для заможних…
(ШУМ В ЗАЛІ)
Ну що ж… Як Білл Клінтон це називає?  Ви займаєтеся арифметикою.
(СМІХ І ОПЛЕСКИ)
Ви займаєтеся математикою. Я відмовляюся далі цим займатися. І допоки я президент – не буду. Я відмовляюся просити сім’ї середнього класу відкласти плани про купівлю свого будинку чи виховання дітей поки вони не сплатять за ще одні пільги для мільйонерів.
(ОПЛЕСКИ)
Я відмовляюсь просити студентів платити за коледж більше чи викидати дітей з освітніх програм «Хед Старт» (Head Start) чи обмежувати медичне страхування для бідних і літніх чи інвалідів та інших, хто здебільшого здатен платити тільки мало. Я не збираюся цього робити.
(ОПЛЕСКИ)
І я ніколи, ніколи не перетворю медстрахівку «Медікер» на ваучер!
(ОПЛЕСКИ)
Жоден американець ніколи не повинен витрачати свої золоті роки на благо страхових компаній. Люди мають йти на пенсію, маючи турботу та гідність, на які вони заслужили. Так, ми реформуватимемо і зміцнимо «Медікер» на роки вперед, і зробимо це за рахунок здешевлення охорони здоров’я, а не просячи пенсіонерів платити на тисячі доларів більше.
(ОПЛЕСКИ)
Ми і надалі підтримуватимемо обіцянку соціального захисту, вдаючись до відповідальних кроків з його зміцнення, а не віддаючи соцзахист на розсуд Уолл-Стріт.
(ОПЛЕСКИ)
Ось який вибір перед нами! Ось навколо чого ці вибори! Опоненти знову і знову кажуть, що більші податкові пільги та менше регулювання є єдино можливим виходом, аж допоки уряд перестане щось вирішувати, і не буде вирішувати практично нічого. І якщо вам не по кишені медичне страхування, тоді не хворійте!
(ВИГУКИ НЕЗАДОВОЛЕННЯ)
Якщо підприємство випускає токсичні відходи в повітря, яким дихають ваші діти… Ну що ж! Опоненти кажуть це – ціна прогресу. Якщо ви не можете дозволити собі почати бізнес чи піти до коледжу, то слідуйте пораді моїх опонентів – позичайте гроші у своїх батьків.
(СМІХ, ВИГУКИ НЕЗАДОВОЛЕННЯ І ОПЛЕСКИ)
Знаєте що, ми – не такі! І ця країна не є такою. Як американці ми віримо, що Творець наділив нас певними невід’ємними правами, такими, які жодна людина чи уряд не в змозі відібрати. Ми наголошуємо на персональній відповідальності і ми вітаємо особисту ініціативу. Ми не приречені на успіх, ми його виборюємо. Ми шануємо старанних, мрійливих, ризикуючих, підприємливих – тих, хто завжди був рушійною силою в основі нашої вільної підприємницької системи, великого двигуна зростання та благополуччя будь-коли знаного в світі. Проте ми також віримо в те, що зветься громадянством…
(ОПЛЕСКИ)
Громадянство – це слово із самої серцевини нашого творення; слово, що є суттю нашої демократії; ідея, що ця країна працює тільки тоді, коли ми беремо певні зоров’язання щодо один одного і щодо прийдешніх поколінь. Ми переконані, що коли керівник автобудівної компанії платить своїм працівникам достатньо, аби купити зібрані ними автівки – то процвітає вся компанія.
(ОПЛЕСКИ)
Ми переконані, що сім’я більше не має дивитися на оголошення про продаж нерухомості, яку вона не може собі дозволити; що сім’я є захищена; що цінність людського житла – це цінність всієї економіки.
(ОПЛЕСКИ)
Ми віримо, що маленькій дівчинці, якій вдалося вирватися з бідності завдяки гарному вчителю і гранту для навчання в коледжі, вдасться стати наступним Стівом Джобсом чи науковцем, який вилікує рак, чи Президентом Сполучених Штатів. І це в наших силах – дати їй такий шанс.
(ОПЛЕСКИ)
Ми віримо, що церкви та благодійники можуть зробити більший внесок у зміни, ніж програма боротьби з бідністю. Ми не хочемо підтримувати тих, хто відмовляється допомогти сам собі, і безперечно ми не підтримуватимемо банки, що порушують правила.
(ОПЛЕСКИ)
Ми не думаємо, що уряд може вирішити всі наші проблеми, і ми більше не думаємо, що уряд є джерелом всіх наших проблем так само, як отримувачі соцдопомоги, корпорації, профспілки, імігранти, гомосексуалісти чи будь-які інші групи. Адже Америка, і ми це розуміємо, є демократією для всіх.
Ми, люди розуміємо, що в нас крім прав є обов’язки, наші долі взаємно пов’язані, що свобода вимагає… Як на мене, свобода без відданості іншим, свобода без любові чи благодійності чи обов’язку чи патріотизму не варта наших основоположних ідеалів та пам’яті тих, хто загинув, захищаючи її.
(ОПЛЕСКИ)
Як громадяни, ми розуміємо що Америка – це не те, що зроблено для нас. Це те, що може бути зроблено нами самими разом…
(ОПЛЕСКИ)
…завдяки тяжкій та виснажливій, але необхідній роботі самоврядування. Ось у що ми віримо! Отже, бачите, вибори чотири роки тому не стосувалися мене, як такого. Вони стосувалися вас!
(ОПЛЕСКИ)
Дорогі співгромадяни, ви були цими змінами!
(ОПЛЕСКИ)
Саме завдяки вам у Фініксі мають зробити необхідну операцію маленькій дівчинці з вадою серця, бо страхова компанія більше не зможе обмежувати покриття її страхівки. Ви це зробили!
(ОПЛЕСКИ)
Завдяки вам юнак у Колорадо, який ніколи не думав, що може собі дозволити отримати диплом лікаря, вже на шляху до цього. Ви зробили це можливим!
(ОПЛЕСКИ)
Завдяки вам молодого імігранта, який виріс тут, тут ходив до школи та шанує наш прапор, більше не депортують з країни, яку він зве своїм домом.
(ОПЛЕСКИ)
Завдяки вам солдатів з обмеженими можливостями не викинуть з армії, ким би вони не були і кого б не любили. Завдяки вам тисячі сімей нарешті здатні сказати воякам, які так мужньо нам служили: «Ласкаво просимо додому! Ласкаво просимо додому!»
(ОПЛЕСКИ)
Ви це зробили! Ви це зробили! Якщо зараз ви повернете назад і купитеся на критицизм, що зміни за які ми боремося неможливі – то вони й не настануть! Якщо ви облишите ідею, що ваш голос вирішальний, то зіграють роль голоси інших, лоббістів та груп впливу, осіб із десятимільйонними чеками, які намагаються купити ці вибори, та тих, хто намагається ускладнити ваше голосування, тих вашингтонських політиків, які хочуть вирішувати з ким вам одружуватися чи який пакет охорони здоров’я обирати, незважаючи на те, що жінки мають робити це самі.
(ОПЛЕСКИ)
Тільки ви можете бути певні, що так не буде. Тільки у вас є сила просуватися вперед.
Знаєте, я розумію, що часи змінилися відтоді як я вперше зробив промову на з’їзді. Часи змінилися так само, як і ми. Я більше не кандидат, а президент.
(ОПЛЕСКИ І ВИГУКИ: Ще 4 роки!)
І це означає, що я знаю, що таке посилати молодих американців на війну, бо я тримав у своїх руках руки матерів і батьків тих, хто не повернувся. Я розділив біль сімей, які втратили дім, і працівників, хто втратив роботу. Якщо критики праві, що я приймаю всі свої рішення заради рейтингів, то, певно, я не дуже вправний в аналізі рейтингів.
(СМІХ)
І крім гордості за те, чого ми досягли разом, я ще більше усвідомлюю власні помилки, пам’ятаючи при цьому, що хотів сказати Лінкольн: «Мене багато разів ставило на коліна всеохопне переконання, що далі вже йти нікуди».
(ОПЛЕСКИ)
Але я сьогодні стою перед вами, і ніколи так не надіявся на Америку! Не тому, що мені здається, що я знаю відповіді на все. Не тому, що я наївний з приводу масштабів наших випробувань. Я так надіюсь завдяки вам!
Одна дівчина, яку я зустрів на науковій виставці, виграла національну премію за своє біодослідження, живучи з батьками в притулку для безхатченків. Вона дає мені надію!
(ОПЛЕСКИ)
Один авторобітник, коли його завод майже закрився, виграв у лотерею. Він тим не менше ходив на автозавод кожного дня, придбав національні прапори для будинків усього міста та зібрав авто, щоб здивувати свою дружину. Він дає мені надію!
(ОПЛЕСКИ)
Один сімейний бізнес в Уороді, штат Міннесота не звільнив жодного з чотирьох тисяч працівників, навіть коли конкуренти закрили низку своїх виробництв і почалася рецессія. Вони дали працівникам деякі пільги й відшкодування, адже розуміли, що найбільший актив – це місцева громада та їхні співробітники, які допомогли будувати той бізнес. Вони дають мені надію!
(ОПЛЕСКИ)
Я думаю про одного юного моряка, якого зустрів в госпіталі Уолтер Рід і який одужує після вибуху гранати, через що йому ампутували ногу вище коліна. Шість місяців тому ми бачили його на вечері у Білому Домі на честь тих, хто служить в Іраку – стрункого і на 20 фунтів важчого, жвавого, в уніформі, з широкою посмішкою на обличчі. Він твердо тримався на новій нозі. Пригадую теж, як кілька місяців потому в яскравий весняний день я бачив його на велосипеді в компанії поранених колег, та як він надихав інших героїв, які починали одужувати. Він дає мені надію!
(ОПЛЕСКИ)
Він дає мені надію! Я не знаю, до якої партії належать згадані чоловік чи жінка. Я не в курсі, чи будуть вони голосувати за мене. Але я знаю, що їхній дух визначає нас самих. Ці люди нагадують мені слова зі Священного Писання, що наше майбутнє сповнене надії.
(ОПЛЕСКИ)
Якщо ви поділяєте цю віру зі мною, якщо поділяєте цю надію зі мною, то я сьогодні прошу ваш голос!
(ОПЛЕСКИ)
Якщо ви відкидаєте твердження, що обіцянка цієї нації призначена для небагатьох, то ваш голос повинен бути почутим на цих виборах!
(ОПЛЕСКИ)
Якщо ви відкидаєте твердження, що наш уряд назавжди всім зобов’язаний до вищої міри, то вам слід прийти на ці вибори!
(ОПЛЕСКИ)
Якщо ви вірите, що нові заводи і фабрики з’являться на нашому горизонті; що нова енергетика може живити наше майбутнє; що нові школи можуть дати сходи можливостей для цієї нації мрійників; якщо ви вірите в країну, де кожному дано по заслугах, і кожен робить свій чесний внесок, а всі грають за одними правилами – то я потребую вас, щоб ви проголосували в листопаді!
(ОПЛЕСКИ)
Америко, я ніколи не казав, що цей шлях буде легким, і я не обіцятиму цього зараз. Так, наш шлях важчий, але він веде у краще місце. Так, наша дорога довша, але ми рухаємося нею разом.
(ОПЛЕСКИ)
Ми не повертаємо назад. Ми нікого не лишаємо позаду. Ми тримаємо кожного на ногах. Ми черпаємо силу зі своїх перемог. І ми вчимося на власних помилках. Але ми пильно вдивляємося в той далекий горизонт, знаючи, що з нами провидіння і ми дійсно благословенні бути громадянами найвеличнішої нації на Землі. Дякую вам! Хай Бог благословить вас! І хай Бог благословить Сполучені Штати!