Одержавши впевнену перемогу над суперником від республіканців Міттом Ромні на президентських виборах 2012, Президент США Барак Обама забезпечив собі другий чотирирічний термін у Білому Домі. Після оголошення результатів підрахунку голосів Колегії виборців 7 листопада 2012 р. він звернувся з переможною промовою до своїх прихильників, які святкували у виборчому штабі демократів у його рідному Чикаго. До Вашої уваги мій переклад цієї промови:

БАРАК ОБАМА: Цієї ночі після понад двохсот років, відколи колишня колонія виборола право визначати власну долю, на передній план виходить завдання вдосконалення цієї об’єднаної країни. Воно стало нагальним завдяки вам. Воно на порядку денному, адже ви підтвердили той дух, який тріумфував над війною та депресією, звільнив країну від тягара розпачу заради висот надії. Цей дух віри у те, що незважаючи на власні мрії кожного, ми є американською сім’єю, яка добивається успіху чи переживає невдачі разом, як єдина нація та єдиний народ.

Цієї ночі на виборах ти, американський народе, нагадав нам, що якою б не була тяжкою наша дорога, якою б тривалою не була наша мандрівка, ми узяли на борт кожного, ми кожному підставили плече та пам’ятаємо в глибині своїх сердець, що все найкраще у Сполучених Штатів Америки попереду.

Я хочу подякувати кожному американцю, котрий узяв участь у цих виборах – який проголосував уперше, чи простояв у черзі дуже довго. (Між іншим, останнє нам доведеться виправити). Чи ви мили тротуар, чи відповідали на телефонні дзвінки, чи тримали в руках плакати за Обаму або Ромні – ви донесли свою позицію і зробили зміни.

Щойно розмовляв з губернатором Ромні і подякував йому та Полу Раяну за таку складну виборчу кампанію. Наше змагання, можливо, було несамовитим. Але це все тому, що ми глибоко любимо цю країну і настільки сильно переживаємо за її майбутнє. Джордж, Ленора і їхній син Мітт – вся сім’я Ромні обрала захист Америки через політичне служіння. І це те надбання, яке ми поважаємо та якому сьогодні аплодуємо. В наступні тижні я чекаю на зустріч з губернатором Ромні, щоб обговорити те, як ми можемо співпрацювати, щоб просувати цю країну вперед.

Хочу подякувати своєму другу і партнеру останніх чотирьох років, найщасливішому воїну Америки та найліпшому коли-небудь віце-президенту Джо Байдену.

І я не був би тим, ким є, без жінки, яка зголосилася вийти за мене заміж 20 років тому. Дозвольте сказати це публічно: Мішель, я ніколи не любив тебе так, як зараз! Я ніколи так не гордився, бачучи, як в тебе закохалася і Америка – в нашу Першу Леді. Саша і Малія [діти Обами – прим.], прямо на наших очах ви виросли і стали сильними, розумними і гарними жінками, як і ваша мама. Я так горджуся вами, діти! Але теж скажу вам, що на тепер і одного пса в хаті цілком достатньо… [Жарт в контексті того, що Обама обіцяв своїм донькам погодитися взяти в дім собаку, якщо виграє президентські вибори у 2008 р. Тепер він виграв другі вибори, що мало б означати, що він згоден узяти й другого пса – прим.]

Звертаюсь до найкращих в історії політики виборчої команди і добровольців! Ви найкращі! Ви найкращі назавжди! Дехто з вас був новачком, а дехто був зі мною від самого початку – але всі ви є сім’єю.

Незважаючи на те, чим ви далі займатиметеся чи куди підете, ви нестимете в собі пам’ять про цю історичну подію, яку ми творили разом, та матимете вдячність на все життя від вдячного вам Президента. Дякую вам за віру протягом всього цього шляху крізь гори та рівнини! Ви підносили мене по всій дорозі, і я завжди буду вдячний за все, що ви зробили, та за весь ваш неймовірний внесок!

Знаю, що політичні кампанії можуть інколи виглядати дріб’язковими, навіть дурнуватими. І це дає підстави цинікам казати, що політика є нічим іншим, як змаганням его чи сферою специфічних інтересів. Але якщо вам коли-небудь випаде шанс поговорити з тими, кого перемінила наша гонка і які заполонили виборчі дільниці в шкільних спортзалах або допізна працювали у виборчих штабах в якихось провінційних округах далеко від дому – ви дещо відкриєте для себе.

Ви почуєте переконаність в голосі польового електорального менеджера, який вчиться в коледжі та хоче, аби у всіх дітей була така ж можливість. Ви почуєте гордість в голосі добровольця, котрий агітував від дверей до дверей, бо його брат щойно отримав роботу завдяки тому, що автомобільний завод встановив додаткову робочу зміну. Ви почуєте глибокий патріотизм в голосі дружини військовослужбовця, яка до пізньої ночі сиділа на телефонах, щоб добитися, аби ніхто з тих, хто захищає нашу країну, ніколи не воював ще й за робоче місце чи дах над головою, коли повернеться додому.

Ось заради чого ми боролися! Ось якою може бути політика! Ось чому вибори мають значення! Це не дріб’язково, а велично. Це важливо. Демократія 300-мільйоної нації може бути галасливою, засміченою та ускладненою. В кожного з нас є своя думка. Кожен з нас глибоко обстоює свої переконання. І коли ми переживаємо складні часи, коли, як країна, ухвалюємо великі рішення – це обов’язково викликає і пристрасті, і суперечки. Це не зміниться за одну ніч, і не має змінитись.

Суперечки, які ми маємо, це – данина нашій свободі. Ми не можемо забувати, що в той час, як ми тут спілкуємось, люди у віддалених країнах ризикують життям за шанс порушити питання про важливі проблеми та шанс опустити в урни виборчі бюлетені.

Та незважаючи на всі відмінності, більшість з нас покладає певні надії на майбутнє Америки. Ми хочемо, щоб наші діти зростали в країні, де матимуть доступ до кращих шкіл та кращих вчителів… в країні, яка має надбання глобального лідера в технологіях, винаходах та інноваціях і має всі ті гарні роботи і нові бізнеси, які з цього випливають.

Ми хочемо, щоб наші діти жили в Америці, яка не згорає в боргах, не слабшає від нерівності та не потерпає від руйнівного впливу глобального потепління. Ми хочемо передати дітям країну, в якій безпечно жити, яку поважають та якою захоплюються по всьому світу; націю, яка захищена найсильнішими на землі збройними силами та найкращими вояками, яких тільки бачив світ. Але також хочемо передати і країну, яка упевнено йде вперед крізь часи війн до налагодження миру, який грунтується на обіцянці свободи та гідності для кожної людини.

Ми віримо в щедру Америку, в толерантну Америку, відкриту мріям доньки імігранта, яка вчиться в нашій школі та шанує наш прапор. Віримо в Америку юного хлопця на півдні Чикаго, який бачить життя поза межами найближчого рогу вулиці. Віримо в Америку дитини меблевого робітника з Південної Кароліни, який хоче стати доктором чи науковцем, інженером чи підприємцем, дипломатом чи навіть Президентом. Ось майбутнє, на яке ми сподіваємось! Ось бачення, яке ми поділяємо! Ось куди нам слід прямувати – вперед! Саме туди нам і треба.

Тепер ми будемо не погоджуватися, інколи несамовито з приводу того, як туди дістатися. Як показують більш як два століття, шлях прогресу уривчастий. Він не завжди прямий і гладкий. Саме по собі визнання, що в нас є спільні надії та мрії, не дає виходу з усіх глухих кутів, не вирішує всі наші проблеми, не замінює копітку працю над виробленням консенсусу, бо для просування країни вперед потрібні складні компроміси. Проте наявний зв’язок – це те, з чого ми маємо розпочати.

Наша економіка відновлюється. Десятиліття війн закінчується. Тривала виборча кампанія нарешті завершилась. І незалежно від того, отримав я ваш голос чи ні, я вислухав вас, навчився у вас і ви зробили з мене кращого Президента. Дізнавшись про ваші історії та страждання, я повертаюсь до Білого Дому більш рішучим та більш натхненним, ніж будь-коли з приводу того, що попереду є робота та майбутнє.

Сьогодні ви проголосували за дію, а не політику, як зазвичай. Ви вибрали нас, щоб ми зосередилися на ваших робочих місцях, а не своїх. І в наступні тижні та місяці я розраховую на співпрацю з лідерами обох партій, щоб дати відповідь на виклики, які можна розв’язати тільки спільно: зменшуючи дефіцит, реформуючи податковий кодекс, виправляючи іміграційну систему та звільняючись від залежності від імпортної нафти. В нас ще багато роботи.

Але це не означає, що ваша робота на цьому закінчилася. Роль громадянина в нашій демократії не обмежується голосуванням. В Америці ніколи не йшлося про те, що може бути зроблене для нас. Йшлося про те, що може бути зроблено нами самими спільно завдяки тяжкій та розчаровуючій, однак необхідній праці над самоврядуванням. Цей принцип лежить в нашій основі.

Наша країна має найбільше багатств серед інших, але не вони роблять нас багатими. В нас найпотужніші збройні сили в історії світу, але не це робить нас сильними. Наші університети і культурні скарби викликають заздрість у світі, але не через це світ продовжує линути до наших берегів.

Америку робить винятковою той зв’язок, що втримує разом найбільш розрізнену націю на землі. Це віра, що у нас спільна доля; що ця країна жива тоді, коли ми визнаЄмо певні зобов’язання один перед одним та майбутніми поколіннями. Свобода, за яку боролися та гинули так багато американців, дає не лише права, а й обов’язки. І серед них є любов, благодійність, служіння та патріотизм. Ось що робить Америку великою!

Я сповнений надії сьогодні, адже бачив американський дух в роботі. Я бачив його в сімейному бізнесі, де власники радше зменшать зарплату собі, ніж звільнять сусідів, а також в робітниках, які радше скоротять власне завантаження, ніж дозволять другу втратити роботу. Я бачив цей дух в солдатів, які повертаються до лав після втрати кінцівок, та в тих спецназівцях, котрі вирушають в темряву та небезпеку, знаючи, що там є хтось, хто в них цілиться. Я бачив цей дух на узбережжях Нью-Джерсі та Нью-Йорка, де лідери всіх партій та різних гілок влади забували про розбіжності, щоб допомогти громаді відновитися після наслідків жахливого шторму. Іншого дня я бачив цей дух в місті Ментор, штат Огайо, де один батько розповів історію своєї 8-річної доньки, чия тривала боротьба проти лейкемії коштувала сім’ї практично всього, що вони мали. Реформа охорони здоров’я набула чинності за лічені місяці до того, як страхова компанія відмовилася платити за її лікування. В мене була можливість не лише говорити з тим батьком, але і познайомитися з його надзвичайною донькою. Коли він розповідав людям свою історію, всі батьки в приміщенні мали на очах сльози, уявляючи, що та маленька дівчинка могла бути їхньою донькою. І я знаю, що кожен американець хоче, щоб майбутнє тієї дівчинки було світлим. Ось, які ми! Ось якою є країна, яку я так пишаюся очолювати, як ваш Президент!

Сьогодні попри всі складнощі, крізь які ми пройшли, попри всю розчарованість владних кіл Вашингтону, я ніколи не був настільки щасливим з приводу нашого майбутнього. Я ще ніколи так не сподівався на Америку! Тому прошу вас зберегти цю надію. Я не кажу про сліпий оптимізм – такий собі різновид надії, який просто ігнорує величину завдань чи перешкод на нашому шляху. Я не кажу про сповнений благих намірів ідеалізм, що дозволяє просто сидіти на узбіччі чи уникати боротьби. Я завжди вірив, що надія – це така вперта річ всередині нас, яка наполягає (незважаючи на всі докази протилежного), що на нас чекає щось краще… допоки в нас є мужність тягнутися до нього, працювати та боротися.

Америко, я вірю, що ми можемо закріпити досягнутий нами прогрес та продовжувати боротися за нові робочі місця, нові можливості та нове процвітання середнього класу. Я вірю, що ми можемо дотриматися обіцянки наших батьків-засновників, тієї ідеї, що якщо ти бажаєш тяжко працювати, то немає значення, хто ти, звідки, як виглядаєш та кого любиш. Немає значення, чи ти чорний чи білий, латиноамериканець, азіат чи індіанець, молодий чи старий, багатий чи бідний, працездатний чи інвалід, гомосексуаліст чи традиційної сексуальної орієнтації – тобі знайдеться місце в Америці, якщо ти хочеш старатися.

Я вірю, що ми можемо наблизити це майбутнє разом, адже ми не настільки розрізнені, як твердять політики. Ми не настільки цинічні, як твердять експерти. Ми більше, ніж просто сума індивідуальних амбіцій, і лишаємося більшим, ніж набір червоних та блакитних штатів. [Для наочності на інфографіці червоним та блакитним кольорами позначають штати, де більшість виборців підтримала відповідно демократа чи республіканця – прим.] Ми є і завжди будемо Сполученими Штатами Америки. І разом з вашою допомогою та Божою ласкою ми продовжимо подорож вперед та нагадаємо світу, чому ми найвеличніша нація на землі.

Дякую тобі, Америко! Хай благословить вас Бог! Хай Бог благословить ці Сполучені Штати!

Advertisements