“На додачу до ЗМІ Владімір Путін використовує невидиму армію пропагандистів у соцмережах, підживлюючи інформпотік про Україну, в якій нібито запанував хаос, поширюючи вигадки про звірства українських екстремістів та розносячи дестабілізуючі чутки по Східній Україні. Якщо Україна викриватиме міфи дезінформаційної війни з боку Росії, то цільова путінська аудиторія – вдома і за кордоном – колись відкине цей інформпотік”.

Так починає статтю 10-го травня 2014 р. у виданні “Форбс” Пол Грегорі – професор університетів Стенфорда і Хьюстона, автор понад 20 книг з порівняльної економіки, спеціаліст з Росії та Китаю.

Putin Путін дезінформація
Фото Mitya Aleshkovsky / Flickr

“Путін приховано нагородив 300 журналістів за “об’єктивне висвітлення” подій в Україні. Про цю безпрецедентну за кількістю роздачу орденів і медалей “За заслуги перед Вітчизною” не було відомо допоки шановане видання “Ведомости” не опублікувало її деталі.  Приховуючи справжнє значення факту нагородження, містер Путін, зокрема, не хоче “засвітити” наскільки вирішальною є роль пропаганди в тому, що аналітик Юлія Латиніна називає “новим різновидом війни” проти України”, – пише Пол Грегорі.

“Путінські медалі винагороджують його видиму армію телевізійних, друкованих та інтернет-журналістів. Поза увагою лишаються не менш важливі невидимі гвинтики його пропагандистької машини, тобто соціальні мережевики, підбурювачі чуток і армії “тролів”, націлені атакувати будь-яке небажане медіа. Ця невидима і таємна армія, яка працює анонімно, є незамінною зброєю в поширенні російського інформпотоку про “неонацистських екстремістів”, яких ніби-то підтримує Держдепартамент США і НАТО, і які ніби-то узурпували владу “демократично-обраного” президента. Ми бачимо путінські видимі ЗМІ й можемо оцінити їх. Але ми поки не можемо оцінити масштаби діянь путінських соцмережевих бійців, котрі діють за завісою секретності, анонімності та вкрадених персоналій”, – зазначає автор.

“Особистий приклад: протягом кількох хвилин після публікації на сайті Forbes.com будь-якої моєї статті про Росію чи Україну, “тролі” заповнюють секцію коментарів образливими, войовничими і упередженими “наїздами”, засмічуючи будь-який значимий діалог. І я не один такий. Редактор сайту газети “Гардіан” розповів про 40 тис. коментарів на день з боку “керованої про-кремлівської кампанії” про-російського “тролінгу” щодо публікацій про Україну”.

Західні мас-медіа та дипломати відкрито визнають, що Путін бреше свідомо і не вагаючись.

“На щастя, західні ЗМІ починають розуміти й усвідомлювати путінський “тролінг”. Як кажуть, першим кроком до перемоги на війні є розуміння, хто твій ворог. Тому до складу ворожого табору слід додати ще і російських “тролів”, – підкресює автор.

“Західні ЗМІ і дипломати тепер відкрито визнають, що Путін бреше свідомо і без вагань. У прес-релізах по Криму для опису брехні Путіна і його дипломатів Держдепартамент США вжив терміни “фікція” і “неправдиві твердження”, але зазвичай стримана “Нью-Йорк Таймз” винесла слово “брехня” прямо в заголовок. Репутація Путіна, як брехуна, зміцнилася після його невимушеної заяви на прес-конференції 17-го квітня про те, що російські війська таки були по всьому Криму, хоч до цього він це заперечував“, – наголошує Пол Грегорі.

“Допитливі читачі можуть запитати: Якщо лідер країни бреше, то чому б не брехати і ЗМІ, які він прямо контролює? Наскільки сильно є сфабрикованим цілодобове висвітлення російським телебаченням і пресою лютих українських екстремістів, неонацистів зі свастикою, про-українських бандитів, які б’ють російськомовних, екстремістів “Правого сектору”, які відстрілюють неозброєних цивільних на блокпосту, а також радісних кримчан, котрі вітають своїх російських визволителів? Наскільки багато в цьому правди? Відповідь така: Дуже мало, якщо вона взагалі там є. Але, тим не менш, ця пропаганда успішна”, – зауважує автор “Форбсу”.

Путінська кампанія в соцмережах реалізується фантазерами, які ніби-то стали свідками злочинів, вчинених українцями.

“Ось як один публіцист, маючи обмежені ресурси і коло джерел, викрив 2 приголомшливі фальсифікації та примусив світ стривожитися і обуритися діяльністю путінських “тролів”. (Читайте Russian TV Propagandist Caught Red-Handed та Putin Propagandists Caught Red-Handed Again). Але на кожну фікцію яку викрито “на гарячому”, припадає по сотні нерозкритих, що формують громадську думку в Росії, Україні та на Заході. Навіть, якщо фальсифікації викрито, вони вже завдали своєї шкоди. Буває важко стерти картинку, вживлену в мозок глядача, незважаючи на те, правдива вона чи ні”, – робить висновок автор.

“Путінська невидима кампанія в соцмережах включає в себе передусім фантазерів, які пишуть з нереальних профілів у “Фейсбуку” або “ВКонтакте”, претендуючи на те, що вони стали свідками жахливих злочинів, вчинених українськими екстремістами. Друге крило відповідає за тіньове розповсюдження “відфотошоплених” і постановочних фотографій, які знову ж таки показують українські звірства. А третє крило поширює чутки, щоб збурити цілі громади та райони. Ніхто насправді не в курсі, звідки взялося фальшиве фото чи хто пустив чутку, і вони продовжують циркулювати серед цільової аудиторії”, – відзначає Грегорі.

“Я наведу приклади кожного з трьох жанрів підступної дезінформації із соцмереж Путіна:

По-перше, радіо “Вільна Європа” повідомило в матеріалі “Доктор з Одеси чи випадковий дантист” про фальшивку після трагічної пожежі, що забрала життя понад п’ятдесятьох. Будучи повідомленням в “Фейсбуку”, ця фальшивка була поширена ніби-то героїчним лікарем невідкладної допомоги Ігорем Розовським (єврейське пірзвище, між іншим), який кинувся в полум`я, а екстремісти зупинили його, побили, пригрозивши, що доля спалених заживо спіткає всіх євреїв. Цей Розовський жалісно завершує свою розповідь запитанням, чому весь світ мовчить…” – описує автор “Форбсу”.

screen-2

“Гарно написано! Цього достатньо, щоб у будь-кого закипіла кров. Як можна миритися з таким варварством? Це блискуча історія в руслі російського інформпотоку про навіжених нео-нацистських екстремістів, які лютують в Східній Україні в пошуках невинних жертв. Повідомлення від “доброго доктора” справило ефект: його було поширено понад 5 тис. разів того дня в російськомовній соцмережі “ВКонтакте”. Його миттю переклали англійською, німецькою і болгарською мовами. Чому б і не повірити? Здається, що воно правдиве з огляду на весь галас, який здійнявся навколо київських екстремістів”, – резюмує Пол Грегорі.

“Але, стривайте! Блогери, які зайнялися розслідуванням особи “доброго доктора з Фейсбуку”, знайшли дещо дивне. Усміхнене лице доктора Розовського виявилося тим самим лицем в тій же кімнаті на тлі того ж вікна, як і в дантиста з Північного Кавказу, фото якого знайшли в рекламній брошурі Усть-Джегутимської стоматологічної поліклініки. Поліклініка визнала в Ігорі Розовському з “Фейсбуку” свого лікаря Руслана Семенова. Одразу після викриття Фейсбук-профіль цього Розовського зник,” – пише автор статті.

rozovskyfb

“Другий приклад путінських прихованих діянь в соцмережах стосується циркуляції фотографії “вагітної жінки, задушеної українськими екстремістами” під час пожежі в Одесі. Фото розповсюджувалося інтернетом без запитань, допоки газета “Київ Пост” (Читайте: Moscow journalist says there was no pregnant woman in Odessa Trade Unions Building) не повідомила, що цю фальшивку розвінчала репортерка з Москви Елена Рибковцева. Вона здивувалася, чому ніде немає інформації про померлу вагітну, не з’явилися її охоплені горем родичі та майбутній батько дитини, а також ніхто в приймальному відділенні лікарні не бачив вагітної жертви. Коли репортерка показала це фото лікарю з приймального відділення, він одразу сказав, що це загибла літня жінка, яку хтось навіщось сфотографував тут в такій позі напевно, щоб створити бажаний ефект”, – переповідає розслідування Пол Грегорі.

pregnant2

“Третій приклад путінської завуальованої пропагандистської війни – це розповсюдження чуток про звірства, заплановані українськими екстремістами. В телефонних розмовах мої знайомі з Донецька висловлювали занепокоєння з приводу можливого отруєнння водопостачання, концентраційних таборів, фашистських стрілків у лісах, а також отруйних на дотик про-українських листівок. Широку розповсюдженість та універсальність подібних чуток підтверджує і публікація в газеті “Київ Пост” (Читайте: Rumors and disinformation push Donetsk residents into wartime siege mentality), яка теж натрапила на ці чутки”, – веде далі автор статті.

Путінська невидима кампанія дезінформації є точною копією сталінської, яка використовувалася в часи Голодомору (1937-1938) та Другої світової війни.

“Показово, що путінська невидима кампанія дезінформації є точною копією сталінської, яка використовувалася в часи Голодомору (1937-1938) та Другої світової війни. В ті часи друкарська машинка була рідкістю, а письменники з фантазією користувалися великим попитом. Вони використовували друкарські машинки, щоб створювати грізні описи ворогів, змов та шпигунів. Це у вигляді особистих зізнань підсовували на підпис “ворогам народу”. Так само частиною сталінського інструментарію було і систематичне поширення чуток. Фактично тематика пропагандистьких повідомлень за 80 років не змінилася – вороги все так само отруюють воду, шастають по лісах і разом з іноземними агентами планують звірства”, – підкреслює професор Грегорі.

Путін в часи роботи офіцером КДБ в Берліні був не агентом розвідки, а фахівцем з дезінформації.

“Слід пам’ятати, що містер Путін в часи роботи офіцером КДБ в Берліні був не агентом розвідки, а фахівцем з дезінформації, який керував мережею інформаторів. Зараз він втілює в життя те, чому навчився в молоді роки. Різниця лише в тому, що він робить це як очільник країни”, – зазначає автор.

“На завершення лише одна ремарка. Сталін робив усе, щоб бути впевненим, що його політична влада, тобто він сам, утримує жорсткий контроль над спецслужбами. Він мав страх, що в НКВС (попередниця КДБ) може статися заколот, який приведе до влади неурівноважених офіцерів. Владімір Путін, якби жив в ті часи, був би найгіршим жахом для Сталіна,” – завершує професор Пол Грегорі.

Advertisements