“На все це [зміну політики щодо Росії] потрібен час, а для декого вже може бути запізно. Минулого тижня в Києві я зустріла молодих українців, які розчулили мене етнузіазмом з приводу ідеї, що одного дня вони житимуть в країні іншого гатунку. В мене не вистачило сміливості сказати їм, що я не знаю, чи вони коли-небудь її матимуть”.

Ann Applebaum Енн Епплбаум
Енн Епплбаум

Це зізнання відомої публіцистки з Вашингтона Енн Епплбаум в авторській колонці “Необхідність стримувати Росію” для газети “Вашингтон Пост” від 21 березня 2014 р. не може лишитися поза увагою в Україні. Епплбаум вважає, що анексія Путіним Криму продемонструвала потребу в стратегічних змінах на Заході.

Із листопада 2013, відколи почався масовий рух громадянського протесту “Євромайдан”, світові ЗМІ практично щодня пишуть про події в Україні в т.ч. на головних шпальтах. Якщо в перші місяці та після втечі президента Віктора Януковича тональність публікацій була здебільшого оптимістичною, то після анексії Криму Росією та початку збройних провокації російських найманців в Донецькій, Луганській та Одеській областях західні аналітики дедалі більше стають реалістами і навіть скептиками щодо майбутнього України.

Енн Епплбаум, на відміну від ентузіастів Євромайдану та патріотично налаштованого перехідного уряду в Києві, бачить Україну в глобальному контексті – вмонтованою в нову фазу загострення глобального протистояння між багатим демократичним Заходом і стагнуючим радянським простором.

“Путін завоював Крим, бо йому потрібна війна,” – зазначає Епплбаум. – “В той час, як зростання в Росії уповільнюється, а середній клас стає більш вимогливим, йому треба ще кілька воєн. Цього разу це не стосується Заходу. Водночас через те, що Крим настільки близький до Європи, а нова путінська етно-націоналістична риторика містить так багато відголосків кривавого минулого самої Європи – вторгнення до Криму може справити на Захід потужніший вплив, ніж здається. Для багатьох європейських столиць кримські події стали добрячим штовханом. Вперше багато хто починає розуміти, що попереднє ставлення було помилковим: Росія – це не “західна сила з певними недоліками”. Росія тепер – це анти-західна сила з іншою, темнішою візією глобальної політики.”

Новий різновид війни Росія Україна
Фото Александр Лысенко / Flickr

В іншій колонці “Анти-західна ідеологія Росії має глобальні наслідки”, написаній з Тбілісі, Епплбаум проектує перипетії грузинського поступу на можливі складнощі поступу України, особливо з огляду на відхід від влади про-західного Президента Саакашвілі та заяву Президента США Барака Обами від 23-го березня про те, що Грузія вже “не на шляху до НАТО”.

“Хочемо ми того, чи ні, але вибір векторів у зовнішній політиці має сильний вплив на внутрішні розклади на пост-радянському просторі. Орієнтація на Росію може привнести [в країну] російського стилю корупцію, а також стимулювати збільшення російського стилю ксенофобії та гомофобії. Орієнтація на Європу і НАТО має інші наслідки. Погляньмо, як завдяки фінансовій і політичній допомозі Росії усунутий президент Віктор Янукович зміг пограбувати казну України та знищити її армію і бюрократичний апарат. Якщо ж новий український уряд обере інше коло союзників — Європейський Союз, Міжнародний валютний фонд, навіть НАТО — це призведе до iншої економічної політики всередині країни”, – наголошує публіцист.

Далі в квітневій колонці “Новий страшний світ, наляканий вивертами Росії” Енн Епплбаум зосереджується на “новому різновиді війни”, який світ побачив на прикладі агресії Росії проти України. Це вже не танки, літаки, артилерія та солдати в уніформі зі зброєю.  Нова війна в 21-му столітті ведеться під тіньовим керівництвом військових інструкторів країни-агресора місцевими бандитами і закордонними найманцями, а також обдуреними пропагандою місцевими добровольцями, які гадають, що відстоюють гідні ідеали. Немає вражаючих уяву бомбардувань, а є систематичні атаки на поліцейські відділки, адміністративні будівлі, об’єкти зв’язку, аеропорти і т.д.

“Росія атакує Україну зовсім не так, як союзники окуповану фашистами Нормандію в 1944-му чи в Ірак в 2003-му. Росії не потрібна швидка перемога. Росіяни мають гнучкі цілі та готові коригувати стратегію в залежності від спротиву, на який наражаються. В довготривалій перспективі Росія безперечно сподівається анексувати східну і південну Україну; карти таких планів вже починають циркулювати”, – підкреслює авторка “Вашингтон Пост”.

Вона нагадує, що світ стикався з багатьма подібними військовими тактиками, але давно. Після 1945-го радянські спецслужби, які отримали наказ перетворити окуповані східно-європейські країни на комуністичні маріонеткові режими, також розпочали з організації місцевих бандитів, соціопатів і волонтерів, які вірили в ідею кращого життя при соціалізмі.

“Із них створювали загони самооборони та нову поліцію – точно так само, як тепер створюють в Східній Україні. Зараз, як і тоді, ними керують тіньовим способом. Зараз, як і тоді, вони коригують свою стратегію в залежності від сили опору, який зустрічають, та величини підтримки, яку отримують”, – відзначає публіцистка.

Але технології в 20-му столітті все ж таки не такі, як в 21-му. Тоді як максимальне замовчування і фальсифікація національного референдуму в Польщі в 1946-му принесла бажаний для окупантів ефект масової підтримки, тепер інтернет переповнений відео- і фото викриттями російських найманців зі зброєю, їхніх задокументованих злочинів та аудіозаписами інструкцій від ляльководів з Москви.  Щоправда, як відзначає Енн Епплбаум, публікація викриттів режисури призвела до ще більш наглої та аргесивної брехні з боку Путіна, Лаврова та інших офіційних осіб. Словесний потік з Кремля та його дезінформаційні кампанії щодо українців стали більш вишуканими, ніж в сталінські часи.

“Ця комбінація — старомодної совєтізації із сучасними медіа — є чисто новим різновидом війни й вторгнення. 13 років тому після терактів 11-го вересня США раптово довелося по-новому осмислити значення асиметричної зброї, тих різновидів боїв, до яких можуть вдаватися групи терористів проти якнайкраще озброєних країн.  Тепер Європі, Сполученим Штатам і всім українцям треба навчитися, як протистояти замаскованій зброї, яка покликана збити з пантелику не тільки противника, але і його потенційних союзників”, – радить Енн Епплбаум.

Advertisements